Вже вісімнадцять років я працюю з малюками, але, кожного разу із завмиранням серця та затамуванням подиху зустрічаю майбутніх першачків , посміхаюсь, дивлюся в допитливі оченята, торкаюсь маленької теплої долоньки і ми разом починаємо подорож у світ незвіданого,цікавого, іноді і складного. І так кожні чотири роки...Випускаючи-віддаю кожному частинку свого серця, тепло душі.Озираюсь... і... бачу знову допитливі оченята, довірливі усмішки!
Я щоранку заходжу в клас- На дитячих обличчях-усміх. Що я варта, діти, без вас, Ви-натхнення моє,мій успіх!
Рік за роком летять роки, Але й досвід приходить з літами, Що я варта без вас, малюки, Я в безмежнім боргу перед вами!
Я щоранку заходжу в клас, Щоб відать свою серце і душу, Що я варта, учні, без вас, Я ж учитель , я вчити мушу!
Немає коментарів:
Дописати коментар